Йога стала дуже популярною за останні 2-3 декади. Це спричинило різке зростання практикуючих йогу, а також йога-вчителів. На жаль, не всі з них мають допитливий розум, щоб докопатися до суті і дізнатися справжню причину тих чи інших традицій і підходів у йозі. Як аналогія хочеться навести приклад через одну з найяскравіших, на мій погляд, міфічних ведичних історій.
Притча про брахмана і кота
Один брахман мав улюблений кіт. Коли брахман робив пуджу (поклоніння богам), кіт починав біснуватись – перекидав курительки з пахощами, розкидав квіти та підношення, гадив на вівтар. Тоді брахман став прив’язувати кота до дерева під час ритуалу. Маленький син брахмана, дивлячись на тата, вчився шанувати богів і правильно виконувати ритуали.
Минули роки, старий брахман та його кіт померли, а молодий син брахмана, дотримуючись всіх правил проведення ритуалу шанування богів, купив собі іншого кота і став прив’язувати його до дерева на час пуджі.
Як бачите, іноді сліпе дотримання традицій призводить до втрати сенсу та першопричини звичаїв. Понад те, часто незнання першопричини призводить до спотворення сенсу традиції, що згодом неминуче підміняє і традицію. Найбільш важливо не просто знати та шанувати отримані знання, а й цікавитися закладеним у них змістом.
Такі спотворення інформації виявляються практично у всіх сферах життя. Насамперед, це пов’язано зі зміною стилю та ритму життя людей. На це впливають модернізація, інформаційне насичення та глобалізація життєвих підвалин та цінностей. Багатовікова історія розвитку йоги також зазнала цих зовнішніх впливів. Дуже часто вчителі йоги на стільки поринають у щоденну рутину, прагнучи відвоювати своє місце під сонцем, що не замислюються над тими чи іншими усталеними догмами та правилами в йозі, продовжуючи декларувати їх своїм учням без заглиблення у суть питання.
Я визнаю, що як вчитель йоги я також мала звичай увічнювати деякі міфи, оскільки мене вчили їм, і я вірила в їхню реальність. Проте чим більше я вивчала питання, цікавилася деталями, поглиблювала свої знання в йозі, тим більше істин я відкривала для себе наново.
У цій статті я поділюся з вами своїми найважливішими знахідками, нерозуміння яких все частіше зустрічається серед практикуючих йогу. Почитайте та поділіться, що з цих міфів стало для вас одкровенням. Чи може бути незважаючи на певні факти, ви поки що не готові змінювати свій підхід до подальшої практики?
1. Усі повинні відбудовувати асани однаково
Цей великий міф довго завоював собі місце у світі йоги. Відбудовування тіла під час виконання тієї чи іншої асани вважається критичним на думку багатьох учителів йоги. Багато хто навіть стверджує, що виконувати асани без їхньої «правильної» відбудови небезпечно для здоров’я. Однак якби всі асани могла виконувати будь-яка людина, тоді тіло та його можливості були б у всіх абсолютно однакові. Тоді як бути тим, у кого будова тіла відрізняється від «середньостатистичного» – якщо у людини вузький таз, короткі руки або маленька ротація в суглобі тощо?
Аюрведа вже багато тисяч років говорить про те, що кожна людина має індивідуальну природу і неповторність. Кожен із нас справді унікальний і за своєю природою і, звичайно ж, за будовою тіла. У загальному сенсі, звичайно ж, ми всі схожі, але за більш глибокого порівняння, відмінностей у нас більше, ніж схожості – починаючи від молекулярної будови ДНК, закінчуючи відбитками пальців. За такої унікальності кожної людини докорінно помилково очікувати, що кожна йога виконуватиме кожну асану однаково.
Наприклад, у положенні вірабхадрасана 2 («воїн 2») людині з широкими стегнами потрібно розташувати ноги трохи ширше, ніж зазвичай, щоб утримати баланс і не нашкодити колінам. Іншій людині, з неглибоким тазом, може знадобитися зменшити відстань між стопами. Те саме стосується кожної пози в йозі.
Потрібно підходити виважено до кожної асани, співвідносити її з особливостями будови тіла, гнучкістю та фізичними можливостями йога, а також адаптувати асани з урахуванням сильних сторін та обмежень кожного окремого практикуючого.
2. Усі асани підходять усім практикуючим
Для одного практикуючого Поза Воїна I (Вірабхадрасана I) може здатися дуже легкою, проте в іншого вона може викликати біль у стегні задньої ноги або хрускіт у попереку. Це ж може бути у разі пози верблюда (Уштрасана) чи пози піраміди (Паршвоттанасана). Деяким подобається поза колеса (Урдхва Дханурасана), тоді як інші навіть не можуть зрозуміти, як у неї вийти.
Подібно до міфу про однакову відбудову асан, твердження про те, що кожен повинен вміти виконувати всі основні асани, також докорінно помилково. Деякі практикуючі, можливо, ніколи не зможуть безпечно практикувати стійку на голові (Шіршасана), тому що їхні пропорції тіла не дозволяють цього. Інші, можливо, ніколи не зможуть прогнутися досить глибоко, щоб вийти в Капотасану (поза голуба). Це не означає, що вони недостатньо присвячені чи недостатньо духовні, чи що їх чакри заблоковані. Це просто означає, що їхня фактична фізична гнучкість не допускає таких витяжень і положень тіла.
Усі ми маємо фізичні обмеження. Для деяких це може виключити із практики цілу категорію поз. Для інших це може означати тільки те, що їхнє становище тіла в тій чи іншій асані не буде дуже глибоким. Будова тіла людини, особливо будова її кісток, є визначальним чинником того, чи буде в нього можливість вийти в ту чи іншу асану чи ні – ні більше, ні менше.
Тому замість того, щоб лаяти себе за нездатність «оволодіти» певними позами, краще поспостерігайте за собою – вивчайте своє тіло та його можливості. Адже насправді в наш час різноманітність асан настільки велика, що абсолютно кожен може підібрати для себе підходящі варіанти.
3. Асани дуже давні
Вік йоги є предметом довгих дискусій та суперечок. Ми не сильно в них заглиблюватимемося, проте якщо спиратися на вигравірувані на камінні зображення людей у медитативній позі, то можна стверджувати, що йозі близько 5000 років (а може й більше!). Слово «йога» в письмовій формі вперше з’явилося в Рігведі, одному із найстаріших священних писань індуїзму.
Попри поширену в наші дні думку, асана та йога не є синонімами. Давня філософія йоги вивчається та практикується протягом тисячоліть. Однак асана в тому вигляді, як ми її знаємо сьогодні, дуже молода – близько 100 років.
У сучасному світі йозі зізнаються кілька «класичних» текстів, на які спираються більшість шкіл та нарівнень у йозі. Серед них “Йога Сутри Патанджалі”, “Хатха Йога Прадіпіка”, “Гхеранда Самхіта” та “Шива Самхіта”. У найдавнішій з них – «Йога-сутрах Патанджалі» – лише побіжно згадується значення «асани», як зручної та стійкої пози для медитації. У Шива Самхіті та Хатха Йога Прадіпіке, які датуються 15-17 століттям н.е. вже згадується більше асан, 4 та 16 відповідно. У Гхеранда Самхіті – цілих 32 асани!
Хатха Йога Прадіпіка була одним із перших текстів, у яких фізичні пози були представлені як форма практики йоги, але ці пози були дуже обмежені за кількістю та відрізнялися від тих, які зараз практикують на сучасних заняттях йогою.
Сучасна ера йоги була ініційована та заснована Тирумалай Крішнамачар’єю, 1888-1989 рр. Він був першим, хто перетворив асани на справжню форму фізичного мистецтва з впливом гімнастики, танців та військових навчань, і назвав це йогою. Саме його вплив та його учні сприяли активному поширенню йоги у тому вигляді, в якому ми знаємо її сьогодні.
У 1926 році король Майсура запросив Тирумалай Крішнамачар’ю навчити його та його родину філософії йоги. Крішнамачарья був насамперед знавцем Вед, і коли він почав навчати своїх учнів (переважно це були хлопчики) філософії йоги, він зіткнувся з тим, що вони ніяк не могли зосередити і утримати свою увагу. Тому він розробив систему «військових» вправ і фізичних поз, які «виробляли» енергію його учнів, щоб вони могли після такої практики усидливо займатися вивченням Писань. По суті, це було створення нашої сучасної практики асан в йозі.
Таким чином, асанам, які ми здебільшого практикуємо сьогодні на заняттях Хатха йоги, Віньяса Флоу, Силової та інших сучасних стилів йоги, насправді не більше 100 років. Це лише деякі з безлічі міфів про йогу, що існують.
Підсумовуючи, закликаю вас бути пильними та цікавими. І коли вам кажуть щось, що вам здається нерозумним, не бійтеся піддавати цьому сумніву. А якщо вам це важливо, вивчайте довірчі для вас джерела.
Вивчайте, шукайте та пізнайте!
Автор статті:
Оля Амітара
Консультант із здорового способу життя
